19 лютого учасники Полтавського Майдану намагалися взяти штурмом Полтавську облдержадміністрацію. Це переросло у силове протистояння між протестувальниками і бійцями внутрішніх військ, у ході якого були пораненні з обох сторін. Так, міліція заявила про 5 постраждалих міліціонерів, а один з лідерів Майдану Олександр Коба заявив, що з боку протестувальників постраждало 8 осіб. Нам вдалося поспілкуватися з одним з поранених майданівців Іваном Полтавцем, який родом з Гадяча і того вечора отримав кульове поранення. Як виявилося, він вже не вперше бере участь у протестах.
— Як ти опинився того вечора на Майдані біля ОДА? Що там відбувалося?
— Я беру участь у Майдані майже із самого початку протестів — наприклад, на Грушевського я був ще до початку силових протистоянь. Тоді, я пам’ятаю, мене навіть розчарував Майдан, бо він був більше схожий на дискотеку, аніж на революційний рух. Водночас відзначу, що там досить непогана дисципліна, особливо серед хлопців з «Правого сектору», у Полтаві з цим гірше. Повернувся додому, займався своїми справами. Коли у січні почались силові протистояння на Грушевського, дуже шкодував, що вже не мав можливості поїхати у столицю.
19 лютого, коли у Полтаві відбулось протистояння під ОДА, я приєднався до мітингувальників вже у другій половині дня. Сутичка між силовиками і майданівцями розпочалася ще на відстані: з одного боку полетіли «коктейлі Молотова», з іншого — світлошумові гранати. Через слабку організацію, чимало з присутніх там хлопців, кремезних чоловіків, просто стояли осторонь і знімали на відео бійку, замість того щоб хоч якось допомогти. По факту, проти силовиків вийшли близько 20-ти хлопців, зрозуміло, що попри опір їх змогли відтіснити.
Особисто я включався у бійку, коли побачив як троє ВВ-шників били кийками одного протестувальника, хоч він уже лежав. Я з кількома хлопцями підбігли його обороняти, і в цей момент один з бійців вистрілив мені упритул з рушниці в живіт. Куля була 12 калібру, рожевого кольору, кругла — як я потім дізнався, це куля травматична, але проникаючої дії. Сильно травмувало кишечник. На щастя, поранення не викликало сильної кровотечі. Мене, пораненого, побоялись одразу відправляти до лікарні, бо міліція могла вишукувати постраждалих у медзакладах — надали першу допомогу у Євронаметі, потім повезли на якусь квартиру. Там мене також довго не тримали, бо швидко стало зрозуміло — або до лікарні, або все закінчиться погано.
— Майдан якось допомагає тобі, поки ти лежиш у лікарні?
— Я хочу висловити подяку всім полтавським майданівцям — вони про мене не забувають, дзвонять, дуже допомогли грошима. Зараз лежати у лікарні — дуже дорого, ми сімейний бюджет залишили б тут тільки за один день. Але Майдан допоміг, у тому числі і грошима. Міліція, вочевидь, перевищила свої повноваження — мала відтісняти протестувальників, а вони пустили у хід кийки і гранати. У Європі так не робиться.
— На твою думку, революція вже перемогла?
— Попри те, що президент пішов у відставку, боротьба не закінчилась — ще треба чавити всіх колишніх «регіоналів», які запевняють, що їх обманули. Над ними треба процес, подібний до Нюрнберзького.
Прощаючись, Іван Полтавець попросив:
— Не треба виставляти мене у статті героєм. Я просто робив те, що мав робити.
- 1 просмотр
