У рамках шостої мистецької акції «Здвиг 2014» у Опішні пройшов фестиваль, покликаний відродити традиції гончарства та підтримати молодіжну генерацію гончарів.
Національний фестиваль гончарства або День гончара – найочікуваніше свято гончарної столиці України. У рамках «Здвигу» цей день є апогеєм дійства: з’їжджається найбільше гостей, відбувається найбільше заходів, визначаються переможці конкурсів та підбиваються підсумки.
Цьогорічний День гончара проходив у піднесеному настрої та дружній атмосфері. Не обійшлося і без ложки дьогтю. Але про це згодом.
Свято розпочалось офіційним відкриттям. Зі сцени багато говорилося про ситуацію у країні, проблему збереження гончарної культурної спадщини та розвиток сучасного гончарного мистецтва.
Ініціатор Дня гончаря, директор Інституту керамології відділення Інституту Народознавства НАН України, професор Олесь Пошивайло підтвердив потребу у фестивалі навіть під час бойових дій на сході країни:
- Ми збираємося не для того, щоб посміхнутися один одному та підтримати, а для того, щоб привернути увагу влади та суспільства. Україна стане соборною, коли лунатиме народна пісня та розвиватимуться традиційні ремесла. Я переконаний, той хто каже, що не потрібно співати під час війни, хоче,щоб Україна замовкла та відмовилася від своєї національної ідентичності. Танець і пісня, як і народне ремесло – ті життєствердні джерела, які кожному з нас додають снаги та допомагають відчувати себе українцями.
Увесь фестивалю проходив із у яскраво вираженому патріотичному дусі: багато прапорів, натхненних слів та закликів зі сцени. Багато людей підтримало організаторів та прийшли у вишиванках.
Сам Національний фестиваль гончарства – калейдоскоп виставок, конкурсів, мистецьких акцій та різноманітних розваг.
У Центрі розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства проходило відразу декілька персональних та групових виставок «КерамПікові Вершки Опішного», Фестивальні Вершки Києва, «Метаморфози Леся Падун» та інші. Паралельно проходила фотовиставка «Гончарні ВІЗІЇ країни».
Вхід на виставку, до речі, був платний. Як і сам фестиваль. 30 гривен – дорослий квиток, студентам/пенсіонерам – 24 грн, для дітей – 15. Це найдорожчий день «Здвигу», інші дні були дешевшими. У багатьох відвідувачів це залишило негативний осад.
Для всіх бажаючих на території фесту діяли безкоштовні майстер-класи. Діти та дорослі навчалися ліпити із глини та крутити гончарний круг, мотати ляльку та розфарбовувати тарілки.
У рамках КерамоГРАФІТІфесту розмальовували стіну Центру розвитку духовної культури. Цікаво було спостерігати, як за допомогою балончиків із фарбою на стіні з’являлися дивовижні квіти, далекі за стилем від традиційних графіті.
Окремо працювали ковалі у рамках "ВакулаФесту-ХХІ". Вони кували цілий день: хтось закінчував свої скульптури на конкурс, хтось – робив на продаж. На очах у публіки з’являлися підкови та інші вироби із металу. Прямо біля розжарених вугілля та ковадла можна було придбати роботи майстрів. Деякі з них коштували зовсім недешево: від 40 гривень за дзвоник до 3500 за фігури тварин.
Паралельно на фестивалі проходив конкурс гончарського малюнку на тілі "BodyClayFestUkraine". Учасники розмальовували тіла моделей та прикрашали глиняними виробами. Тематика малюнків була різною, але у більшості містила народні мотиви та абстракцію.
На мистецький ярмарок «Гончарний всесвіт в Україні 2014» можна було побачити не тільки вироби із глини та художню кераміку. Продавали від ексклюзивних виробів до товарів широкого вжитку. Територія фестивалю – невелика, тому точки продажу розташовувались дуже близько одна до одної та збирали навколо себе людський «мурашник». Більшість палаток були зорієнтовані на масового покупця: ляльки-мотанки, плетені солом’яні капелюхи та гобелени, глиняний посуд, свистунці та віночки, ковдри із кози, фігурки із болтів та гайок у стилі «стім-панк», вироби із дерева, магнітики, бублики та пряники тощо. Чим вищу художню цінність мав виріб, тим більше кусалася його ціна.
Також на ярмарку можна було знайти вишиванку на будь-який смак. Був навіть секонд-хенд старовинного одягу. Вишиту сорочку із «історією» у плямах та дірках можна було купити за 500 гривень.
Аби відвідувачі не померли із голоду, на задньому дворі фестивалю – біля річки – розташувалися торгівельні палатки із шашликами, варениками, пловом… Ціни, до речі, не так зашкалювали, як на більш масштабних фестивалях. Хоча місця всім охочим не вистачало – підсаджували людей уже до зайнятих столів.
Щодо «зручностей», то вони були на вулиці у окремій хатинці. Вона, хоч і розмальована квітами, залишила найнеприємніше враження.
- Ми заплатили таку ціну за вхід у базар, фактично. Виставка – теж платна. Можна було хоч туалет привести до ладу? Жах якийсь!, - ділиться враженнями відвідувачка Оксана.
Це лише деталі, із яких складається загальний настрій від Дня гончара. Але не всі відвідувачі помічали ті деталі, бо головна мета фесту – занурити у народні традиції та атмосферу споконвічного гончарського мистецтва.
Наприклад, Роман Клиша був на фестивалі уперше та має свої враження:
- Чув, що Опішня - столиця гончарства, але то лише слова. Щоб відчути на собі дух глиняних традицій, потрібно відвідати це місце. Українські пісні, ковалі, гончарі, нові знайомства, тепла атмосфера навколо - все це створюють приємні відчуття від фестивалю. Особливо сподобались музеї гончарства та садиби легендарних гончарів. Не сподобалось, що немає особливо чим займатися, крім того, що купляти якість штучки.
Цілий день танцями та піснями розважали присутніх фольклорні колективи та естрадні етноколективи. Завершилося дійство нагородженням переможців конкурсів, фаєр-шоу та святковою дискотекою.
- 1 просмотр
