Біля Свято-Успенського собору в Полтаві повним ходом ідуть роботи по плетінню маскувальних сіток для українських військових.
До благородної справи долучилися і журналісти «Кола». За зав’язуванням
вузликів і вплітанням клаптиків у сітку, розпитали у координатора волонтерів про особливості цієї на перший погляд нескладної, але вкрай потрібної роботи.
Про ідею
– Ідею я «підглянула» у соцмережах. Побачила інформацію, що у Києві та Дніпропетровську волонтери плетуть маскувальні сітки для військових і запрошують долучатися до цього й у інших містах України, – розповідає Анна Шавиро, координатор волонтерів по сіткоплетінню. – Того ж дня я зв’язалася з полтавським «Батальйоном небайдужих», бо знаю, що вони відправляють нашим бійцям допомогу. Запитала у них, чи є потреба у маскувальних сітках. Мені відповіли ствердно. Київські координатори акції мені розповіли про техніку виготовлення сіток і уже цієї суботи ми приступили до роботи. Знаю, що маскувальні сітки на Полтавщині також плетуть у Лубнах та ось-ось приступлять до роботи у Кременчуці.
Про сітку
Наразі у роботі у волонтерів дві сітки. Матеріал на першу допомогла придбати Федерація тхеквондо, другу привезли з Києва.
– Сітки звичайні рибацькі, з капронових ниток, – розповідає Анна Шавиро. – Проте у вільному продажу їх немає, бо, як мені пояснили, ловити рибу ними – браконьєрство. Ми матеріл замовляли оптом у київських постачальників. Але якщо хтось з рибалок або з працівників рибінспеції має зайву або вилучену у браконьєрів сітку і може нею з нами поділитися – ми з радістю її приймемо. Розмір сітки – будь-який, головне, щоб ячейки були не більші за 4 на 4 см.
Окрім сітки потрібна тканина на клаптики. Кольорова гамма: камуфляжні кольори, жовто-гарячий, жовтий, зелений, темно-коричневий. Головна вимога – матеріал має бути натуральний, адже синтетична тканина під вогнем плавиться і капає.
– Ми не гребуємо речами з секонд-хенду, головне колір і матеріал. Люди купують, приносять, ми ріжемо на стрічки і вплітаємо, – говорить Анна Шавиро.
Стандартний розмір маскувальної сітки 3 на 6 метрів. Такого розміру волонтери виготовили першу сітку, яку вчора уже відправили нашим десантникам. Наразі у виробництві друга сітка, 7 на 6 метрів. Далі плестимуть сітки за розмірами, які вкажуть військові.
Про волонтерів
Каркас з сіткою та майстрині привертають увагу полтавців. Хтось мовчки спостерігає, хтось розпитує про роботу.
– Це ви для військових в’яжете? У мене зять ТАМ, я хотіла б вам допомогти, і донька після роботи може прийти, – підходить з пропозицією полтавка.
Волонтери розповідають їй, що долучитися можна щодня, з 15 до 19 години. Місце зустрічі – Свято-Успенський собор. Плести може кожен, навіть дитина, методика легка.
– Одночасно над 1 сіткою можуть працювати 8-10 осіб. Але якщо людей багато – завжди є робота по порізці тканини на клаптики, – говорить Анна Шавиро. – Набридне різати клаптики – можна помінятися роботою з «в’язальниками». До речі, скоро до роботи планують долучитися студенти педагогічного університету та аграрної академії. Але вони швидше за все працюватимуть у гуртожитках, ми надамо їм матеріали і консультації.
Про нагальні проблеми
Нині у волонтерів найбільша проблема – приміщення. Адже сітка нині зберігається у соборі, її щодня переносять, тож підготовка до роботи забирає час. Та й сонячні дні, коли можна працювати надворі, скоро скінчаться.
– Потрібно приміщення постійне, куди б мав доступ кожен полтавець, де можна зберігати сітку у розгорненому вигляді і все необхідне для її плетіння. Я уже звернулася за допомогою до ради підприємців міста та до заступника губернатора Романа Чабановського. Чекаю відповіді.
На питання журналіста: «Скільки треба сіток?» Анна Шавиро відповіла коротко: «Багато».
Літо закінчується, але потреба у маскувальних сітках буде аж до першого снігу, просто кольори її з зелених змінюватимуться на коричнево-золотаві. Тож роботи вистачить на усіх. Допомога потрібна різноманітна: потрібні робочі руки, тканина, сітка, приміщення.
