Валерій Боняківський загинув у зоні АТО під час оголошеного перемир’я 16 жовтня.
Попрощатися із Валерієм Боняківським до Свято-Успенського кафедрального собору прийшли сотні полтавців – родина, близькі, друзі та незнайомі із ним особисто. У зоні АТО Валерій Євгенович боровся за незалежність України у складі батальйону «Дніпро–1».
Його згадують як дуже сміливу людину та відчайдуха. У боях він завжди прикривав собою молодших бійців. Загинув 16 жовтня під час обстрілу українських позицій з установок залпового вогню «Град» в районі села Піски.
– Останнім часом дуже багато спілкувалися з Валерієм, допомагали йому, чим могли: діставали бронежилети, іншу амуніцію. Ця людина зробила свідомий вибір ще у травні, – розповіла громадська активістка Юлія Петушинська, знайома загиблого. – У минулому Валерій був військовим, але останні роки життя присвятив живопису. Він міг, як і всі ми, залишатися вдома, малювати, заробляти гроші і тільки співчувати всьому тому, що відбувається. Але він пішов захищати свою Батьківщину і загинув за всіх нас.
Валерій Боняківський до кінця залишався вірним товаришем та сміливцем. Під час обстрілу він скомандував товаришам по службі сховатися в укриття, а сам не встиг. Із пораненням його не встигли довезти до лікарні. Про героїчну смерть батька розповіла старша донька. Вони із мамою та ще двома сестрами залишилися самі. Держава пообіцяла їм допомогу, але не стримуючи сліз, дівчина говорить, що тата це не поверне.
Бійця поховали у Полтаві на Центральному кладовищі на Алеї Героїв поряд із тими, хто також віддав життя за Батьківщину.
- 1 просмотр
