Кому довелось застати строгу уніфікацію радянської школи, той пам’ятає навчальне приладдя з пластмаси. Прості пенали чи лінійки вкрай складного кольору з’являлись внаслідок переробки решток матеріалів «великої промисловості». Нехай мармурові хвилі на невиразному коробку й містили у собі частинку ракетного обладнання, сувора естетика залишкового виробництва не тішила око ні дітям ні дорослим.
Відтак поява барвистого пластику в іграшках, галантереї й столовому начинні на початку капіталістичної розбещеності споживача була сприйнята з майже дитячим захватом. Веселкове мерехтіння вітрин з роками стало звичним для українських покупців. Й хоча альтернативні пошуки еко-дизайну чи східного мінімалізму часом підносяться до тренду, попит на яскраві вироби завжди переважає.
Генетично ми орієнтовані на глибоку емоційність кольору – як й інші народи з поетичною культурою пишнобарвної природи. Цим кодом несвідомо керується пересічний споживач, а нехтувати його смаком – самогубство для виробника. Тож кристалики синтетичних барвників на http://www.ru.all.biz/superkoncentraty-krasitelej-bgg1070680 здатні не лише зробити пластиковий світ кольоровішим. Естетика продукту тут пропорційна прибутковості виробничого бізнесу.
