Сьогодні у будівлі Полтавської обласної ради прощаються зі знаним у полтавському краї громадським активістом, організатором численних в області акцій на підтримку української культури, патріотизму, державності, екології.
З квітами та вінками прийшли сотні людей.
Нагадаємо, Володимир Степанюк помер раптово, під час засідання Координаційної ради. Його серце зупинилось, коли він доповідав з трибуни.
Останній захід, організований ним, став символічним – це був піший похід активістів-патріотів до Канева – так звана «Проща до Великого Кобзаря».
Степан Вовкодав: В його житті Шевченко займав особливе місце. Мабуть для нього він був другим після Бога, і його остання акція була абсолютно символічною, адже за давньою українською традицією люди , коли відчували, що життєвий шлях має урватися, ходили на прощу або до Лаври, або до могили Шевченка. У хатах справжніх українців раніше стояли справа - Бог, а зліва – Шевченко. Цілком символічно, що після цієї прощі Володимир Петрович з чистою душею відійшов у кращий світ”.
Євген Лопушинський: ”Дуже світла і дуже ідейна людина, я вважаю, що на таких тримається країна. Саме на таких, які ставлять собі за мету щось робити для своєї держави,для утвердження культури, для утвердження мови, історичної спадщини. Дуже багато він реалізував проектів завдяки своєму ентузіазму та великому бажанню. Він не говорив, що йому чогось не вистачає – він просто робив. Мені досі не віриться, що його немає серед нас”.
Володимир Голуб: ”Володимир Степанюк непересічна особистість. Це людина, яка всім своїм серцем, всією душею перш за все любила Україну. Він не тільки громадський діяч, він – культурний діяч. Людина була чудова, невгомонна, весь час в пошуку, весь час з різними пропозиціями. Ніколи він не жалівся на долю та на здоров’я… Дуже жаль втрачати таких дійсно патріотів своєї держави”.
Зоя Коваленко вчора, плачучи написала вірш-присвяту Володимиру Степанюку. Читає його, намагаючись стримати хвилювання.
Петро Ворона: ”Я його знав більше 10-ти років. Людина самовіддана, дуже принципова, яка не терпіла перш за все брехні, неправди, яка хотіла, щоб в Україні була справді українська влада. Цьому він присвятив життя – був політичним українським альтруїстом Таких зараз немає. А дслідження його Шевченка, а грунтовні праці, відданість громадській роботі.. Ну, а смерть… Смерть його унікальна. Виступив з трибуни, висловив свою точку зору і пішов із життя. Він був справжнім українським патріотом”.
Антон Нестеренко: “У мене залишився його передостанній запис на “Лтаві”. Цей 20-хвилинний запис буду зберігати на згадку про цю світлу людину”.
- 1 перегляд
