Унікальність Полтавщини на державній мапі

Світанкова Полтавщино! Ти - той культурний осередок всеукраїнського материка, сутність та знаковість якого неможливо розвіяти у поколіннях. Полтавський край містить у собі родзинки духовності, теплоти, душевності. Незважаючи на складні доленосні моменти, пише poltava-city. Ти, Полтавщино, несеш у собі світло гуманізму, щирості, святості, вічного добра. Тож згадаємо, що особливого таїть у собі полтавський промінь вічного всеукраїнського сонця?

Полтавщина - колиска для письменства

Чисельність полтавських майстрів слова вражає. Світочі українського пера, народившись на Полтавщині, пронесли в собі вічний промінь духовного горіння та палкого творчого вогню. Безліч письменників пов’язані з Полтавщиною прямо чи опосередковано, проте їхніх вічний вогонь естетизму, етичності та емпатії осяває праведний нам шлях сьогодні. Славний філософ Г. Сковорода, з якого, власне, почалася філософічно-літературна гілка, що зростила цвіт не лише української, а й світової слави. І. П. Котляревський у знаковій “Енеїді” зобразив тло української культури загалом та власне полтавського колориту зокрема. Таке різнобарв'я страв, пісень, танців, ігор, імен та прізвищ вражає багатством культури. Якщо скільки усього описано та детально продемонстровано, отже, Україні, зокрема Полтавщині, є що показати світові, є чим похвалитися і, звісно, поділитися своїм досвідом та нескінченною творчістю в усіх іпостасях. М. Гоголь продовжив стезю І. Котляревського, узявши до свого творчого арсеналу віхи історичного контексту із перелицюванням образів, із додаванням власне полтавського вогню, зокрема у повість “Тарас Бульба”. Показ власне українських символів, зокрема люльки, що стала важливішою Тарасові Бульбі, скажімо, за власне життя.

Важливо, що Україну, зокрема Полтавщину, знають не за рахунок воєн та всіляких політичних негараздів, проте першочергово за нашу духовність, творчість та глибину думки. Письменники пишно та соковито зображують не лише оксамитове українське слово, проте й культурні надбання (а яка багата полтавська традиційність, який глибокий національний стержень, що об’єднує родовою ниткою всю Україну!), архітектурні маєстати (якими рясніє Полтавський край), пісенні зразки (тої довершеної, власне народної української пісні, що проникає в глибину серця крізь віки), народний танок (що чарує граційністю та пластикою української ментальності), довершене рукоділля (що несе в собі код нації, стрижень родоводу та національної пам’яті). Роль письменника-полтавця - неоціненна, бо хто ж як не майстер довершеної форми здатний передати реципієнтам барвисту красу рідного й сокровенного краю. І нашим письменникам-полтавцям це блискуче вдалося! Завдяки Марусі Чурай, І. Котляревському, М. Гоголю та багато іншим ми пам’ятаємо та примножуємо власне полтавські надбання та дегустуємо свою гордість світові. Дуже важливо для нас, нащадків-сучасників, уміло показати українську, зосібна полтавську історію, на світових обріях, а для цього потрібно передусім самим знати свою історію, літературу, культуру, мистецтво…

Поговорімо трішки про культуру…

Слово “культура” містить в собі напрочуд багатогранне та глибоке значення. То певна сукупність матеріальних (монументи, пам’ятники, архітектурні споруди тощо) та духовних (пісні, різноаспектні твори мистецтва тощо) цінностей, власне, це ті константи, що виплекали люди плином в тисячоліття, а ми, сучасники, сьогодні з пошаною, зацікавленістю відкриваємо для себе наче вперше.

Людина культурна - то, певно, обізнана із красою матеріальною та духовною найперше свого краю, а далі - світу. Світочами культури можемо назвати тих, хто створював нерукотворні шедеври, які ми сьогодні досліджуємо, аналізуємо на різних рівнях життєвих векторів.

Гумор і Полтавщина: сміх крізь сльози

Павло Михайлович Губенко значно відоміший як Остап Вишня, народившись у Зіньківському повіті на Полтавщині, постає на українській мапі як гуморист. Одначе його доля - не що інше як трагічне полотно життєвих пригод. Лікар за професією із вдачею гумориста та до того ж військового: як цікаво! Уїдливі слова часто бентежили верхівку, тож полтавець помітно дошкуляв “сіячам благих справ”. Павло Губенко - людина великого серця, котра рятувала своїх побратимі матеріально і духовно. Щирий сміх Остапа Вишні вилився в гіркі сльози, коли митця хотіли арештувати, проте доля посміхнулася гумористові: він був вільним та мав змогу творити далі, одначе потрібно було змінити вектори творчості (перейти із сатири на оповіді, отже, фактично змінити свої духовні потреби). “Вишневі усмішки” - то неперевершені зразки гумористичного циклу у скарбниці української літератури.

Прикметно, що старший брат Остапа Вишні Василь Губенко (значно відоміший під псевдонімом Чечвянський) теж писали гумористичні твори, зокрема сатиричні. Тож брати, вихідці з полтавського краю, розвивали, плекали, примножували один із літературних жанрів.

Послідовником гумористичного напряму був Олександр Ковінька з Полтавщини, котрий заіскрився творчим вогнем в гумористичній царині талановитих українців (написав більше тридцяти книг гумористичного та сатиричного спрямування).

Знані художники Полтавщини

Писати картину - то наче творити нове життя, повне гармонії, підтекстів, вічного “дихання” на покоління. Це мистецтво - одне із найдовершеніших, позаяк спонукає до розмислів, потребує вкраплень таємничності та філософічної глибини. Творчість Катерини Білокур, мисткині, котра народилася в Полтавському повіті, визнана не лише в Україні, але й за її межами. Мистецтво славної художниці порівнюють зі світовими шедеврами, її власне українська родзинка творчості відіграє надважливе значення у скарбниці українського живопису. Земне життя талановитої українки сповнене невдач, переживань, клопотів, проте її вічність, зображена у полотнах вічним духовним багатством, вічним сонцем українського живопису.

Павло Волик, уроджениць села Котельва (Полтавщина), видатний живописець, маючи відповідну освіту, він творив та естетично ширив своє мистецьке надбання. Мистецький арсенал майстра відомий навіть поза межами материкової України, зокрема Англії, Греції, Грузії, Канади, Німеччини тощо. Вагомий внесок знаного художника значно поглибив українську живописну скарбницю вартісними та блискучими полотнами.

Полтавський кінематографічний талант у світовому вікні

Уродженка Полтави Віра Холодна стала немеркнучою зіркою не лише в Україні, проте й за її межами. Талановита, вродлива, бездоганно майстерна акторка продемонструвала неабияку вмілість кінематографічної справи, удосконалюючи та поглиблюючи свої вміння. Синтез декламації, грації, театральності, вроди та таланту дав неабиякий потенціал молодій полтавкі. Різноманітні ролі із перевагою сентиментальних драм увіковічнили театральний образ Віри Холодної у царині німого кіно. Сімейні негаразди, доленосні перешкоди в житті, проте бездоганна гра ролей в кіно - така вона, бездоганна акторка-полтавка у світському житті.

Полтавська вишивка як обличчя України

Полтавська вишивка є візитівкою України, зокрема вона славиться майстерністю творити білим по білому на полотні. Подана технологія здавна асоціювалася з морозними візерунками. Власне, у вишиванці відображена доля українського народу, зокрема Полтавського регіону.

Багато майстерних діячів долучалися до високої справи вишивання, однією із рукодільниць є Тетяна Москівець, причому прикметно, що вона із селища Решетилівка (де власне і виникла подана технологія). Синтез машинної та ручної вишивки показують унікальність нашого національного (полтавського) убрання не лише в Україні, втім і за її межами. Майстриня шиє як чоловічий, так і жіночий одяг, що значно розширює масштаби українського вбрання. Неперевершений талант, титанічна праця дають цінні плоди, себто пропагування своєї культури на всіх рівнях.